WTF?
     
Археологічні та фольклорні джерела про добу Київської Русі на території Броварщини (ЧАСТИНА 5)

Продовження...

Становлення і розвиток вотчинної системи повинні були викликати до життя масу різних документів, що надавали право еа користування землею. Ці документи скріплювали відповідними свинцевими вислами.

Те, що поблизу сучасних Погребів знаходилося поселення часів Київської Русі, підтверджує архіологічний матеріал, знайдений на його теренах у 1979 році - уламки орнаментованої кераміки, фрагмент скляного браслета тощо.

У Броварському краєзнавчому музеї експонується фотографія свинцевого Ратиборового висла - рідкісної та цікавої знахідки з Погребів.

Український «град» існував і там, де пізніше з’явилося село Семполки. Це городище, яке нині зникло, декілька разів згадується в документальних джерелах XIX століття. Так, у церковному збірнику «Черниговские Єпархиальные Известия» у 1863 році повідомлялося про Семиполківську церкву. «Храм Святой Троицы стоит посреди древнего укрепления» (так само було і в с. Світильня, де посеред руського городища в XIX сто-літті стояла церква Святого Михайла).

Храм Святої Троїці в с. Семиполки (після реставрації)
 
Місце в с. Світильне, де стояла церква Святого Михайла

У 1900 році в «Энциклопедическом словаре» під ред. К.К. Арсен'єва та проф. Ф.Ф. Петрушевського (т. 57., с. 455) сказано: «Семиполки... - поселение дотатарских времён, есть остатки высокого круглого вала и глубокого рва, а также водоёма, устроенного, по преданию, татарами, долгоосаждавшими этот город...» (11, с. 455).

 Перекази стверджують, що на місці села Пухівка теж існувало домонгольське поселення, яке називається Комарівка. Але вивчення архівних документів і першоджерел показало, що поселення Комарівки в нашому краї в останньому тисячолітті не існувало. А поселення, що було на місці сучасної Пухівки відоме з 1026 року і довгий час називалося Слобідкою на Десні, Деснянською Слобідкою, Пуховою Слобідкою, Пуховим селом, із 1639 року не офіційно, а 16 жовтня 1720 року узаконено назву Пухівка.

Цікавий фольклорний матеріал зібрано свого часу в селі Рожівці. Розповідають, ніби в урочищі Царів Яр (Царів Став, Царівське) знаходили залишки давніх кораблів (запис 1930 року). У документальних джерелах 1863 року сказано: «В 3-х верстах от Рожевки к северу в бору гора Клоп-Городок — это и есть Десенский Городок, который принадлежал Переяславскому княжеству». Про Десенський Городок, чи Городець, говориться в руських літописах. У 1026 році тут, на Десні, було укладено мир між князями Ярославом та Мстиславом: «И разделиста по Днепро Руськую землю; Ярослав прия сю сторону, а Мьстислав ону. И начаста жити мирно в братолюбьстве, и уста усобица и мятежь, и бысть тишина велика в земли».

Невідомо на часі, де знаходився городок на Десні. Ряд авторитетних істориків та археологів стверджують, що він знаходився поблизу Вигурівщини, так само не ясне і місцезнаходження українського поселення Родосинь, яке духовні джерела другої половини XIX століття ототожнюють з селом Рожни та вказують, що і нині «... к северу, к Леткам есть урочище Радосинье» (між Рожівкою, Пухівкою та Рожнами). У ньому в XI - XIII сторіччях здійснювалося видобування синьки для потреб ремісників.

Народні легенди стосують до домонгольського періоду і заснування Літок, які називалися Літковичами. Автори «Матеріалів для географії і статистики Росії, зібраних офіцерами Генерального штабу» в 1865 році писали: «Полагают, что Летки принадлежат к весьма древним поселениям, и по всей вероятности, было уже известно в удельный период до монгольского нашествия».

«Незаселеним дотатарським городищем» називає Велику Димерку (тоді просто Димерку) польська Люстрація 1552 року. У Княжичах, на його північно-західній околиці, як повідомляє Леонід Махновець у примітках до «Літопису Руського», в 1979 році відкрито залишки руського городища.

Далі буде...